«Мій біль – Афганістан…»
Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Жорстока тиша. Вибухоподібна
Війна. Війна. Війна.
15 лютого виповнилася 30-та річниця виведення з Афганістану обмеженого контингенту колишніх радянських військ. Цього дня 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов ознаменував закінчення жорстокої афганської війни. Третина її учасників була родом із квітучої української землі. На їх долю випало випробування вогнем і кров’ю. Скільки їх блакитнооких, русявих і чорнявих синів України загинуло на тій землі! 160 тисячам наших земляків судилося пройти це жорстоке випробування, 3383 із них повернулися додому в цинкових трунах. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати кожного із тих, хто в 20, 30 років став свідком і учасником воєнних подій.
Жителі Дубов’язівської об’єднаної територіальної громади також брали участь у бойових діях в Афганістані.
Із метою вшанування героїв афганської війни 13 лютого на базі Дубов’язівського НВК «СШ І – ІІІ ст. – ДНЗ» відбувся урочистий захід, приурочений 30-річниці з дня виведення військ з Афганістану «Мій біль – Афганістан» за участі керівників Дубов’язівської об’єднаної територіальної громади. На заході були присутні шановані гості – учасники бойових дій в Афганістані та на території інших держав: Варв’янський В. О., Лінчак Г. М., Дичанський А. І., Коваленко М. А., Білівщук І. М., Крутась С. В., Кондрашов О. О. та рідні воїнів-інтернаціоналістів.
Керівники закладів освіти Дубов’язівської селищної ради підготували учнів-інформаторів, які продемонстрували мультимедійні презентації про своїх односельців-героїв афганської війни. Учні Дубов’язівського НВК декламували вірші, присвячені воїнам-афганцям, у виконанні ансамблю «Щебетухи» звучали тематичні пісні, а на екрані транслювалися ролики про сумні події 30-річної давності. Присутні на заході учасники бойових дій в Афганістані мали змогу переглянути виставки дитячих малюнків та фотоматеріалів, поспілкуватися, обмінятися спогадами, згадати свої друзів, які загинули на чужій землі заради імперських амбіцій радянської влади.
Війна – це важкі людські страждання, нелюдські випробування, це смерть багатьох людей. Війна – це горе не однієї людини, а цілої нації. Ми повинні пам’ятати воїнів-інтернаціоналістів, виявляти розуміння до тих, хто пройшов через війну. Вони цього заслуговують.
Директор КЗ ЦДЮТ Лелюх А.